Idea

Program Malta Festival Poznań 2022 powstawał w odpowiedzi na kryzys humanitarny na granicy polsko-białoruskiej, rasizm, którego ten kryzys był i jest przejawem, skrajne podziały społeczne i konflikty kulturowe. Wojna w Ukrainie wzmocniła naszą potrzebę stworzenia festiwalu będącego przestrzenią upodmiotowienia i radykalnego zbiorowego marzenia o bardziej równościowym jutrze.

W Polsce z kartą stałego pobytu mieszka, według danych z października 2021 r., 293,8 tys. osób z Ukrainy, 37,1 tys. z Białorusi, 19,7 tys. z Niemiec, 13,7 tys. z Rosji, 11,2 tys. z Wietnamu, 10,9 tys. z Indii, 9,6 tys. z Gruzji, 8,5 tys. z Włoch, 6,9 tys. z Wielkiej Brytanii i 6,9 tys. z Chin. W tym samym roku przyjęto 7,7 tys. wniosków o udzielenie ochrony międzynarodowej m.in. od obywateli Białorusi, Afganistanu czy Iraku. W związku z inwazją Rosji na Ukrainę w ciągu trzech miesięcy przybyło do Polski 3,4 mln uchodźczyń i uchodźców. Jak współdzielić z nimi przestrzeń, w której żyjemy? Jak budować wspólnotowe życie? Wspierać zarówno doraźnie, jak i długofalowo w codziennym funkcjonowaniu? Jak oddawać im głos?

Czujemy, że Malta Festival Poznań powinien odzwierciedlać coraz bardziej zróżnicowany społeczno-kulturowy kontekst, w jakim funkcjonuje. Jesteśmy na początku długiego procesu skierowanego nie tylko na zewnątrz, lecz także na nas samych.

Otwarcie na drugiego człowieka wiąże się ze współtworzeniem, z odpowiedzialnością, uważnością, ustępowaniem pola – uczymy się tego. Wyraźnie czujemy, że to nie konflikt, manifestacja i odrębność czynią współczesne sztuki performatywne istotnymi, lecz poszukiwanie nowych form wyrazu dla solidarności i egalitarności.

Festiwal nie ma bezpośredniego wpływu na rzeczywistość (nie działa na granicy państw, nie walczy na froncie), ale może działać – jak większość z nas – na drugiej linii. W świecie, w którym uścisk ma potencjał jednocześnie śmierci i miłości, może przyjąć postać barbarzyńskiej agresji albo czułości, pragniemy jasno określić za pomocą sztuki, którą stronę mocy wybieramy. Ta jedność w niesieniu pomocy, którą od kilku miesięcy obserwujemy, daje nam nadzieję na lepszą przyszłość.

Ale ta jedność napawa nas też przerażeniem – jest wybiórcza, wyklucza osoby o innym kolorze skóry niż biała, tych, którzy nie wyglądają jak my. Część próśb i wniosków o azyl składanych przez osoby uciekające przed reżimami, wojnami i kryzysem klimatycznym w ogóle nie jest przyjmowana w Polsce do rozpatrzenia, co jest niezgodne z prawem międzynarodowym.

Chcemy skonfrontować się z naszą rzeczywistością i dołożyć swoją cegiełkę w budowaniu mniej niesprawiedliwego świata. Tak jest pomyślany tegoroczny program teatralny, muzyczny, dyskusyjny Malty, program dla dzieci, program filmowy i wizualny.

Artystą portretowanym jest w tym roku flamandzki reżyser Luk Perceval, który pokaże w Poznaniu swój tryptyk Cały smutek Belgii – trylogię, w której przygląda się historii Belgii – państwa bez narodu, wewnętrznie podzielonego, w którym jak w soczewce skupiają się problemy dzisiejszej Europy (jej kolonizacyjnej przeszłości, masowej imigracji, wielokulturowości, prawicowego zwrotu). W programie znaleźli się również artyści i artystki, którzy problematyzują swoje pochodzenie, kolor skóry, podwójną tożsamość, kolonizacyjne spojrzenie, tacy jak Jaha Koo, Rusnam, Marcela Levi & Lucía Russo, Lia Dostlieva i Andrii Dostliev, Pablo Ramírez González, Wiktor Bagiński, Olena Apczel, Leila Akinyi, Ifi Ude. Tacy, których praca jest wyrazem potrzeby bliskości, kontaktu, solidarności, jak m.in. Trajal Harrell, Olena Siyatovska, Zoi Michailova i Taras Gembik, Igor Shugaleev, Super Besse, Grupa Bergamot. Część z tych projektów została wyłoniona w ramach otwartego naboru No Title skierowanego w tym roku do zagranicznych artystów i artystek, tandemów i grup mieszkających w Polsce. Podczas tegorocznej Malty odbędzie się również pierwszy zjazd otwartej sieci organizatorów i organizatorek kultury Reagujemy!, poświęcony namysłowi nad misją, programem, sposobami organizacji pracy i relacjami z odbiorcami i uczestniczkami wydarzeń kulturalnych z perspektywy społeczeństwa wielokulturowego.

W tym roku wracamy do tradycyjnego podziału na dziedziny teatru, tańca, performansu, sztuk wizualnych, muzyki. Nie tylko dlatego, że w tej strukturze łatwiej się publiczności rozeznać. Procesy zachodzące na styku sztuki, edukacji i aktywizmu to dziś integralna część programu wielu festiwali sztuk performatywnych i instytucji kultury. Festiwal powinien zarówno odzwierciedlać zróżnicowany społeczno-kulturowy kontekst, w jakim funkcjonuje, jak i świadomie go kształtować – wpływając na sposoby patrzenia i oceniania nie tylko sztuki, lecz także samej rzeczywistości, generując spotkania artystów i artystek z wybranymi grupami społecznymi, budując między nimi relacje, czyniąc określone grupy społeczne widocznymi i słyszalnymi w przestrzeni publicznej, nagłaśniając określone tematy. Ta idea definiuje niemal cały program tegorocznej Malty, bez dzielenia go na to, co bardziej artystyczne, a co bardziej aktywistyczne. Dlatego nazwa Generator Malta przestaje określać odrębną, społeczno-artystyczną część programu kuratorowaną przez Joannę Pańczak i wraca do swojego pierwotnego znaczenia miejsca – miasteczka festiwalowego. W tym roku miejsca wyjątkowego, bo rozbitego na trzy przestrzenie: pl. Kolegiacki, Wolny Dziedziniec Urzędu Miasta Poznania i park im. F. Chopina. Tam odbędą się zarówno spektakle plenerowe, operujące językiem uniwersalnym, łączącym ludzi różnych pokoleń, zawodów i kultur (Générik Vapeur, V.O.S.A., Cirkus-kus, Michała Walczaka), jak i spektakle przeniesione na otwartą scenę z  Teatru Zagłębia w Sosnowcu oraz koprodukcja Malta Festival Poznań i Teatru Łaźnia Nowa w Krakowie, koncerty, warsztaty dla dzieci i dorosłych, wspólne śniadania, rozgrzewki oraz dyskusje Forum, w których wezmą udział m.in. Oksana Zabużko, Khedi Alieva, Sylwia Chutnik, Myroslava Keryk, Agata Sikora, Maciej Zaremba Bielawski, Patrycja Sasnal, Piotr Siemion.

Jak co roku będzie wspólne siedzenie na trawie, tańce, śmiech i łzy, wspólne przeżywanie działań performerów, tancerek, muzyków, aktorek, a także cyrkowców – żonglerek i klaunów, akrobatek, którzy na czas festiwalu przejmą we władanie miasto. Solidarni i otwarci spotkajmy się pod tym samym niebem z nadzieją na pokój.

UA

СТИСНУТИЙ СВІТ

Впродовж останніх років мистецтво й культура стали полем солідарності і підтримки – такою ж свою роль повинен бачити театральний фестиваль. Вже восени минулого року, коли ми починали працювати над черговою едицією Мальти, ситуація змушувала нас як організаторів і організаторок культури займати позицію, висловлюватись, брати активну участь у формуванні світу, в якому ми хочемо жити. Програма Фестивалю Мальта Познань 2022 формувалась у відповідь на гуманітарну кризу на польсько-білоруському кордоні, расизм, який ця криза виявляла і виявляє, радикальні соціальні поділи і культурні конфлікти. Війна в Україні посилила нашу потребу творити фестиваль, що буде простором суб’єктивації  і радикальної колективної мрії про більш рівне завтра.  

В Польщі, з карткою постійного перебування, мешкають, згідно з даними за жовтень 2021 року, 293,8 тис. осіб з України, 37,1 тис. з Білорусі, 19,7 тис. з Німеччини, 13,7 тис. з Росії, 11,2 тис. з В’єтнаму, 10,9 тис. з Індії, 9,6 тис. з Грузії, 8,5 тис. з Італії, 6,9 тис. із Великої Британії, а також 6,9 тис. з Китаю. У тому ж році було прийнято 7,7 тис. заяв про надання міжнародного захисту, серед іншого, від громадян Білорусі, Афганістану, Іраку. У зв’язку з інвазією Росії в Україну впродовж трьох місяців до Польщі прибуло близько 3,5 млн біженців і біженок. Як ділити спільно з ними простір у якому ми живемо? Як будувати наше співжиття як спільноти? Підтримувати не лише тимчасово, а й довготривало у щоденному функціонуванні? Як надавати їм голос?

Ми відчуваємо, що Фестиваль Мальта Познань має віддзеркалювати щоразу різноманітніший соціально-культурний контекст, в якому він функціонує. Ми перебуваємо на початку тривалого процесу, що спрямований не лише назовні, але й на нас самих.

Відкритість до Іншого пов’язана зі співтворенням, відповідальністю, уважністю, готовністю уступити поле – ми вчимося цього. Виразно відчуваємо, що не конфлікт, маніфестація і відокремленість роблять сучасні перформативні мистецтва вагомими, а пошук нових форм вираження солідарності й егалітарності.

Фестиваль не здійснює базпосередній вплив на реальність (не діє на кордоні держав, не воює на фронті), але може діяти, як більшість з нас, на іншій лінії. У світі, де стискання когось має потенціал, водночас, смерті і любові, може набути вигляду варварської агресії або чуйності, ми прагнемо чітко окреслити з допомогою мистецтва, яку сторону сили обираємо. Ця єдність в наданні допомоги, яку ми бачимо сьогодні, дає надію на краще майбутнє.

Але ця єдність також жахає нас – вона вибіркова, виключає людей з іншим кольором шкіри ніж білий, тих, хто не виглядає як ми. Частини заяв про надання притулку, які подали люди, що втікають від режимів, війн і кліматичної кризи взагалі не були прийняті до розгляду в Польщі, що суперечить міжнародному праву.

Ми хочемо сконфронтуватися з нашою реальністю і докласти свою цеглину в будівництво менш несправедливого світу. Таким чином задумана цьогорічна театральна, музична, візуальна, дискусійна програма Мальти, програма для дітей, кінопрограма. 

Цього року спеціально представленим митцем є фламандський режисер Люк Персеваль, який представить в Познані свій триптих Весь смуток Бельгії – трилогію, в якій він занурюється в історію Бельгії – країни без нації, внутрішньо поділеної, в якій, як в лінзі, концентруються проблеми теперішньої Європи (її колоніальне минуле, масова іміграція, багатокультурність, правий поворот). В програмі є також митці і мисткині, що проблематизують своє походження, колір шкіри, подвійну ідентичність, колоніальний погляд, такі як: Джаха Ку, Руснам, Марсела Леві & Люція Руссо, Лія Достлєва і Андрій Достлєв, Пабло Рамірез Гонзалес, Віктор Багінський, Олена Апчел, Вікторія Миронюк, Лейла Акіний, Айфі Уде. Ті, чия праця виражає потребу близькості, контакту, солідарності, серед них: Траял Гаррель та Олена Сіятовська, Зої Міхайлова і Тарас Гембік, Ігор Шугалєєв, Super Besse, Група Бергамот. Частина з цих проєктів була створена в межах відкритого добору No Title, що цього року спрямований на закордонних митців і мисткинь, тандеми і групи, які мешкають в Польщі. Під час цьогорічної Мальти відбудеться також перший з’їзд відкритою мережі організаторів і організаторок культури Реагуємо!, присвячений роздумам про місію, програму, способи організації праці і стосунками з відвідувачами і учасниками культурних подій з перспективи багатокультурного суспільства.

Цього року ми повертаємось до традиційного поділу на напрямки театру, танцю, перформансу, візуальних мистецтв, музики. Не лише тому що в цій структурі публіці легше орієнтуватись. Процеси, що відбуваються на стику мистецтва, освіти і активізму, становлять зараз інтегральну частину програми багатьох фестивалів перформативних мистецтв та інституцій культури. Фестиваль повинен, водночас, віддзеркалювати різноманітний соціально-культурний контекст в якому функціонує, і свідомо його формувати – впливати на способи сприйняття і оцінки не лише мистецтва, але й самої дійсності, генеруючи зустрічі митців і мисткинь з вибраними соціальними групами, будуючи між ними стосунки, надаючи видимості і голосу певним соціальним групам, підсилюючи звучання вибраних тем. Ця ідея визначає майже всю програму цьогорічної Мальти, без поділу на мистецьке і активістське. Тому назва Генератор Мальта тепер не окреслює окрему соціально-мистецьку частину програми, яку курує Йоанна Паньчак, і повертається до свого первинного значення місця – фестивального містечка. В цьому році це виняткове місце, розбите на три простори: площа Колегацька, Wolny Dziedziniec Urzędu Miasta Poznania (Вільний дворик міської ради Познані) i парк ім. Ф. Шопена. Там відбудуться як open air вистави, що використовують універсальну мову, поєднують людей різних поколінь, професій і культур (Générik Vapeur, V.O.S.A., Cirkuskus, Міхала Вальчака), так і перенесені на відкриту сцену вистави з підмостків Театру Повшехного у Варшаві, Театру Заґлембя в Сосновці, а також копродукція Фестивалю Мальта Познань і Театру Лазня Нова у Кракові, концерти, воркшопи для дітей та дорослих, спільні сніданки, тренінги та дискусії Форум, в яких візьмуть участь, серед інших, Оксана Забужко, Хеді Алієва, Сильвія Хутнік, Мирослава Керик, Аґата Сікора, Мацєй Заремба Бєлавський, Патриція Сасналь, Пьотр Семіон.

Як і щороку, буде спільне сидіння на траві, танці, сміх і сльози, спільні проживання робіт перформерів, танцюристів, музикантів, актрис, а також циркачів – жонглерок і клоунів, акробаток, які на час фестивалю переймуть владу над містом. Солідарні і відкриті ми зустрінемось під одним небом з надією на мир.